Львівське.інфо

Площа Галицька утворилася перед Галицькою брамою ще у XIII ст. — від неї розходилися шляхи на Галич, Глиняни й до карпатських перевалів та соляних копалень. Перед брамою була незабудована площа, при якій починалась осада ремісників та гостинних домів, яку називали Під Сторожею. У сучасному вигляді площа утворилася наприкінці XVIII ст., коли стали розбирати міські фортифікації.

У плані Галицька площа нагадує літеру Т, грубий дашок якої впирається у пл. Соборну, а широка ніжка - у пл. Міцкевича. Будинки, фасади яких виходять на північну сторону площі, належать до вул. Валової та Галицької. На місці колишнього оборонного рову за Галицькою брамою постала кам'яниця, приписана під № 20 до вул. Галицької. Незважаючи на кілька перебудов, кам'яниця зберегла елементи стилю, сходову клітку та планування першої половини XIX ст. Ріг будинку від площі Галицької зрізаний, на рівні другого поверху у ніші встановлена фігурка Архангела Михаїла.

Навпроти цієї кам'яниці на самій площі при вул. Валовій стояли три невеличкі будинки під конскрипційними номерами 408, 410, 411. Ці будинки розібрали бл. 1890 р. До того часу на площі, де зараз стоїть король Данило на коні, був Галицький базар, який у 1892 р. перенесли на територію саду за палацом Бєльських і Коморовських. Будівничий львівських парків Арнольд Рерінґ заклав у 1893 р. на колишній торговиці сквер, довкола якого почали виростати нові кам'яниці. У 2001 р. на площі поставили кінний пам'ятник королю Данилу Галицькому, який витворили скульптори Василь Ярич та Роман Романович, архітектор Ярема Чурилик. Король Данило сидить на коні без корони, яка, разом з тризубом, прикріплена до постаменту під копитами. На чотири сторони світу споглядають леви в кутах постаменту та грифони на сідлі вершника.

Монументальні будівлі №№ 7 та 9 спорудили на Валовій у 1909—1911 рр. на замовлення доктора Теодора Баллабана та Товариства взаємного кредиту за проектами Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського у стилі модної тоді раціональної сецесії. Їх фасади прикрашають масивні рельєфні постаті роботи Зиґмунта Курчинського. Нещодавно будинки перекрили блискучою оцинкованою бляхою, після чого ці сірі споруди стали ще похмурішими. З ними контрастує свіжопофарбована постсецесійно-неоготична кам'яниця № 11, збудована у 1909—1910 рр. за проектом Артура Шлеєна для Сабіни Фрідлер. Середньовічні лицарі на фаціяті тримають геральдичні щити з гербами Королівського столичного міста Львова та королівства Галичини і Володимирії. Їх фігури в обладунках західного зразка неначе доповнюють варязьку статую короля Данила, котрий вказівним пальцем показує нам шлях до Європи. (Однак не легший - через Перемишль, а складніший, південно-західний - через Карпатські перевали).

Ще у 1888 р. за проектом Вінцента Кузневича збудували кам'яницю з круглою наріжною банею для москвофільського Общества ім. Миколая Качковського на розі площі Галицької № 6 і вул. Валової № 14, на першому поверсі якої зараз поштове відділення.

Сусідня кам'яниця № 7 на Галицькій площі була споруджена у 1902 р. Хоча тоді до Львова вже прийшла мода на сецесію, архітектор чеського походження Карел Боублік спроектував будинок в історичному стилі з елементами маньєризму та бароко. Його фасади вдало доповнюють фронтон костелу Св. Андрія отців Бернардинів (тепер Чину Святого Василія Великого). При пл. Галицькій, 7 до 1934 р. перебувала кав'ярня «Центральна», у якій збирались на початку ХХ ст. поети «Молодої Музи». Раніше на цьому місці стояла «Бойківська кам'яниця», де мешкали бойки, які привозили свої товари на Галицький базар. У цьому домі знаходили тимчасовий притулок вихідці з Бойківщини, які прибували до Львова на навчання. Зупинявся тут також Іван Франко.

Навпроти пам'ятника королю Данилові, з другого боку Галицької площі, стоїть фонтан. До війни його прикрашала скульптура Світезянки (німфи озера Світязь, героїні поеми Адама Міцкевича), яку у 1880 р. створив Тадей Блотніцький. А в XVI—XVIII ст. на цьому місці стояв невеликий дерев'яний костел Святого Хреста. Цей дерев'яний костелик горів при облогах Львова, а у спокійніші часи завжди відбудовувався.

За костелом у XVIII ст. збудували палац, який зараз має адресу - площа Галицька, 10. Вперше мурований палац на цьому місці спорудив у 1730-х рр. доктор медицини, райця міста Львова Карло Ґарані. Після смерті доктора його нащадки продали садибу коронному ловчому (мисливцеві) Антонові Бєльському, який доручив перебудувати палац французькому капітанові П'єру Ріко де Тіґею. Перебудову завершили до 1760 р., однак вже у 1780-му Бєльський здійснює реставрацію палацу за проектом архітектора Петра Діонісія Ґібо і наступного року продає палац. Потім палацом володіли представники родин Винницьких, Мнішеків, Потоцьких, Коморовських, Бесядецьких… Палац використовувався не лише як резиденція. Деякий час тут перебувала пошта, а з 1839 р. у великій залі проводились контракти. Одне з приміщень палацу використовували як каплицю для православної громади міста. Наприкінці XIX ст. палац перейшов у власність міста і в ньому розмістилась торгово-промислова палата.

Нинішній вигляд палацу був наданий будівлі під час реставрації у 1935 р., після якої планувалося створити тут музей. Донедавна в палаці перебувала Львівська обласна бібліотека ім. Я. Галана. Зараз його господарем став ЛНУ ім. Ів. Франка, який зайнявся капітальною реставрацією споруди.

До Галицької площі належать дві вузькі кам'яниці №№ 12 та 13, за якими починається вул. Князя Романа, що колись була продовженням вул. Галицької. Дім № 12 з трьома вікнами на поверхах неначе перенесли з Львівського ринку. Сусідню «тринадцятку» капітально перебудували у 1930-х. Раніше цей дім мав номер 12 А (ще один спосіб оминути нещасливе число 13) і належав відомому фотографу Давиду Мазуру, який у 1911 р. переніс сюди свій фотосалон з вул. Пекарської, 11. На четвертому поверсі кам'яниці розташовувалося засклене, неначе оранжерея, ательє для фотографування при натуральному верхньому освітленні.

Між будинками №№ 14 та 15 починається вул. Нижанківського. До 1963 р. її відрізок при пл. Галицькій вважався окремою вулицею, яка називалася Кривою. Зараз колишня Крива, затиснена між високим мурами та ще й прикрита від пл. Галицької трьома біґбордами, навіть у сонячні дні перебуває у напівтемряві. З цієї вузької вулички-щілини можна через бічну браму зайти на подвір'я кам'яниці при пл. Галицькій, 15. У цьому дворі варто звернути увагу на споруджену за радянських часів котельню з високим металевим комином. Щоби потрапити до неї, треба спуститися сходами з рожевого теребовлянського каменю. На кожній сходинці можна побачити ще не затерті літери єврейського письма. Для сходів використано плити з могил єврейського цвинтаря. Комуністична влада не поступалася гітлерівцям у справі вандалізму. Плити з мацев та хрести зі стрілецьких могил у 1950—1970 рр. часто використовували для мощення доріг, мурування сходів та фундаментів.

Сама кам'яниця № 15 при пл. Галицькій на розі Академічної (тепер проспекту. Шевченка) була збудована у 1872 р. для Галицького акціонерного іпотечного банку за проектом Філіпа Покутинського. Це один з перших у Львові зразків неоренесансу, який став досить поширеним в оздоблені львівських кам'яниць у 1870—1890-х рр. На розі кам'яниці до 1990-х рр. був вхід до касового залу кінотеатру «Україна», тоді одного з найпрестижніших у Львові.

Примітні будівлі

Вул. Валова, 7 і 9 побудовані 1909-1911 рр.. за проектом Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського. Їх фасади з боку площі Галицької прикрашають масивні рельєфні фігури роботи Зигмунта Курчинського.
Вул. Валова, 11, побудована в 1909-1910 рр.. за проектом Артура Шлеена у неоготичному стилі.
Пл. Галицька, 7 / вул. Валова, 14 - будівля галицько-руського Товариства імені Качковського, побудовано в 1888 р. за проектом Вінцента Кузневича.
Пл. Галицька, 7 - побудовано в 1902 році архітектором Карoлем Боубліком; до 1934 року тут перебувала була кав'ярня «Центральна», в якій збиралися на початку ХХ ст. поети «Молодої музи».
Пл. Галицька, 10. Палац Уленецкіх (належав також сім'ям Бєльських, Коморовський, Потоцьких), побудований як заміський будинок.
Пл. Галицька, 15 - побудовано в 1872 році для Галицького акціонерного іпотечного банку за проектом Філіпа Покутінского.