Львівське.інфо

Назви

Дров'яна площа (Holz Platz) - до 1871 року, названа так оскільки на площі торгували дровами.
Стрілецька площа - з 1871 по 1944 рік. Названа за стрільбища між зовнішньою міською стіною і валом, на якому львівські міщани вчилися стріляти з луків та вогнепальної зброї.
Площа Данила Галицького - з 1944 року, на честь Данила Галицького, який вважається засновником Львова.

Історія

На місці нинішньої площі проходив третій зовнішній пояс міських фортифікацій з белюардами - Низьким та Королівським. Під ними протікав струмок, який брав свій початок на схилах Замкової гори.

2 червня 1902 на Стрілецькій площі відбулися сутички страйкуючих будівельників з австрійською армією і поліцією. Страйкарі кидали каміння в солдатів і поліцейських, били скло в навколишніх будинках. Внаслідок розстрілу робітників загинуло п'ятеро людей, кілька десятків учасників мітингу було поранено.

У роки Першої світової війни посеред площі встановили дерев'яні бараки, в яких розмістили дешеву кухню та їдальню. На початку 1950-х через площу провели трамвайну лінію після ліквідації колії на тодішній Первомайській вулиці (нині проспект Свободи).

Примітні будівлі

На протилежних кінцях площі стоять дві величних споруди - будинок управління пожежної охорони і будівля лялькового театру. Між ними під № 8 у 1930-х р.. побудували будівлі торгового ліцею.

Будівля пожежної охорони збудовано з не штукатуреної цегли. Його побудували на місці літнього театру в 1899-1901 р.. за проектом Ігнатія Брунек. Спорудження прикрасила скульптура Святого Флоріана (покровителя пожежних), виготовлена Петром Войтовичем. У новозбудованому будинку, поряд з пожежниками, розмістилася також станція швидкої медичної допомоги.

У нижній частині площі (пл. Данила Галицького, 1) в 1913 році почалося будівництво будівлі Ремісничої палати, закінчене вже після Першої світової війни. За радянських часів у цьому будинку став працювати ляльковий театр, а з 1990-х у підвалах будівлі працює молодіжний клуб «Лялька».

Пам'ятники

У 1930-і роки на Стрілецькій площі планувалося встановити пам'ятника президентові міста Львова в 1905-1907 роках. Михайлу Михальський. Саме Михальський, коваль за фахом, після впровадження міських водопроводів на початку ХХ ст., Виступив проти ліквідації львівських артезіанських колодязів. Згодом ці колодязі допомогли забезпечити місто водою під час польсько-української війни, коли український підрозділ захопив заміські джерела водопостачання.

За радянських часів на ній планували встановити пам'ятник Данилу Галицькому або Тарасу Шевченку, проте ці проекти були реалізовані в інших місцях.