Львівське.інфо

Львівський академічний театр імені Леся Курбаса — створений у 1988 році Володимиром Кучинським та групою молодих акторів, котрі, як і видатний український режисер Лесь Курбас зі своїми колегами у 1918 році, відчули потребу «…вернутися прямо до себе, …сказати щось нове, тому, і тільки тому, створити театр».

Репертуар

Від часу свого заснування Театр імені Леся Курбаса переріс в один з найбільш відомих театральних колективів, як в Україні, так i за її межами. Вистави театру «Благодарний Еродій» за Григорієм Сковородою, «Між двох сил» за Володимиром Винниченком, «Апокрифи» за Лесею Українкою, «Сни» та «Забави для Фауста» за Федором Достоєвським, «Хвала Еросу» та «Silenus Alcibiadis» за Платоном, «Марко Проклятий або Східна легенда» за поезіями Василя Стуса, «Чекаючи на Ґодо» за С. Беккетом гідно репрезентували Україну та здобули високі нагороди на численних міжнародних театральних фестивалях.

Нагороди

Театр імені Леся Курбаса за короткий термін зміг стати одним з кращих в Україні, при тому, що час становлення колективу припав на складний період в українській історії.

Театр неодноразово бував з гастролями у Києві, Харкові, Симферополі, Одесі, Севастополі, Керчі, Івано-Франківську, Чернігові, Миколаєві, Черкасах, Тернополі, Донецьку та інших містах України.

Високий художній рівень постановок цього театру засвідчують численні ґран-прі та нагороди на престижних міжнародних фестивалях: Золотий Лев (1989, 1994, 2000), Чехівський фестиваль, Москва (1996), Слов`янський вінець, Москва (1997), Сібіу, Румунія (1998), Контакт, Польща (1998), Бутрінті, Албанія (2001), Херсонеські ігри (1994, 2001), Боспорські агони (2001, 2002, 2006), Стобі, Республіка Македонія (2002) та інші.

Театр став першим лауреатом премії Василя Стуса. У 2006 Театр було нагороджено Національною премією ім. Т. Г. Шевченка, а в 2007 році присвоєно звання академічного.

Новації та унікальність

Театр першим здійснив сценічні постановки діалогів Григорія Сковороди, Платона, поезії Василя Стуса і драматичних поем Ліни Костенко.

Увесь цей час театр працював як унікальний методологічний центр, опанував і розробив цикл театральних методик та тренінгів акторської психофізики, пластики, голосу, провів серію спільних проектів з Workcenter Єжи Гротовського (Італія), Школою драматичного мистецтва Анатолія Васільєва (Росія), Осередком театральних практик Gardzienice (Польща), Саратозьким міжнародним театральним центром (США), проводив цикл лекцій та майстеркласів в Йельському, Колумбійському, Пенсильванському та інших унівеститетах та театральних школах США.

Критика називає цей колектив унікальним театральним явищем, бо він повернув українській сцені інтелектуальний престиж, створив свою методологічну школу і поєднав багатогранну сценічну практику з процесом пізнання Людини.