Назва
Всеукраїнський театр Червоної Армії, Театр Одеського військового округу, Російський драматичний театр Радянської Армії, Драматичний театр Прикарпатського військового округу, Театр Західного оперативного командування
Архітектор
З. Кендзерський і А. Опольський.
Збудовано
1908 році на ділянці, що належала костелу Святої Анни.
Репертуар
вітчизняна та зарубіжна драматургія
Джерело
- Давидова І.М. Львівський Російський драматичний театр Радянської Армії // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 6. — Київ, 1981., стор. 277-278 - Романовський Ярослав (підполковник, ад'юнкт науково-організаційного управління Національної академії оборони України, Київ) стаття, Діяльність Драматичного театру Західного оперативного командування (1990 – 2005 рр.) на Веб-сторінка Інституту Українознавства - Давыдова И.Н. Театр боевой славы., К., 1975 (рос.) - Козирєва Тетяна (м. Львів) Кроком руш! Сумнозвісний львівський театр між НАТО і «королівським» майбутнім // «Дзеркало тижня» № 33 (712) 6 — 12 вересня 2008 року
львівський муніципальний театр,
ніжного серця комедія,
театр Червоної армії,
всеукраїнський театр Червоної,
театр,
комедія,
безпросвітна,
львівський,
black,
муніципальний,
казка,
округу,
Червоної,
сорочинський,
сологуб,
ярмарок,
притча,
гоголь,
балаган,
серця,
львів,
військового,
перших,
розвитку,
армії,
всеукраїнський,
сприяти,
городоцька,
ніжного,
безпросвітна комедія,
львівський муніципальний,
муніципальний театр,
ніжного серця,
серця комедія,
всеукраїнський театр,
Червоної армії,
театр Червоної,
військового округу Історія
Театр, що нині знаний як Львівський муніципальний театр, був заснований 1931 року в Києві як Всеукраїнський театр Червоної Армії. Завданням колективу було сприяти своєю творчою роботою всебічному культурному та політичному розвитку командирів, політпрацівників та солдат, привертати увагу цивільного глядача до важливих проблем оборони, сприяти розвитку художньої самодіяльності у військових частинах. Від перших же днів колектив артистів пов'язав творчу роботу з драматургією військової тематики.
В репертуарі перших років: «Інтервенція» Л. Славіна, «Аристократи» М. Погодіна, «Далеке» О. Афіногенова, «Неспокійна старість» Л. Рахманова, «Плацдарм» М. Ірчана, «Десант» В. Суходольського, «Гамлет» В. Шекспіра, «Сірано де Бержерак» Е. Ростана.
У період Великої Вітчизняної війни театр у повному складі став фронтовим. Яскраві вистави пропагандистського призначення закликали до перемоги над ворогом. Так, у 1941—44 роки колектив був почергово Театром Північно-Західного, Сталінградського, Забайкальського фронтів.
У повоєнний період деякий час (1944—53) театр дислокувався в Одесі як Театр Одеського військового округу (ОдВО, або Російський драматичний театр Радянської армії). Але напередодні загальнодержавних святкувань 300-річчя Переяславської Ради 1953 року за рішенням уряду УРСР був переміщений у повному складі до Львова, а звідти до Одеси виїхав Театр музичної комедії, зараз відомий як Одеський академічний театр музичної комедії імені М. Водяного
У січні 1954 року армійський колектив уперше виступив у Львові як Драматичний театр Прикарпатського військового округу, відтак ставши першим стаціонарним військовим театром у Західній Україні.
Станом на початок 1980-х років у трупі театру: народний артист СРСР А. Аркадьєв, народні артисти УРСР В. Щербаков, З. Дегтярьова, Л. Калачевська, заслужений діяч мистецтв УРСР А. Ротенштейн (від 1967 року — головний режисер), заслужені артисти УРСР К. Байбакова, Р. Воробйова, І. Кравчик, Г. Кирик, Ж. Тугай, М. Лук'яненко, І. Макогон, Ю. Сатаров, заслужені артисти РСФСР Б. Молчанов, заслужений артист Комі АРСР Г. Щербаков
В різний час у театрі працювали: актори — Л. Бугова, О. Гай, Д. Голубинський, В. Дальський, Г. Полежаєв, І. Інсарова, Ю. Лавров, Г. Ніколаєва, Д. Франько, Б. Чинкін; режисери — Ю. Лішанський, О. Максимов, В. Лизогуб, Б. Норд, В. Федоров; художники — В. Борисовець, М. Уманський та інші.
Вже за незалежної України тривалий час театр працював як Театр Західного оперативного командування. Однак 1990-ті стали справжнім випробовуванням для татрального колективу. Починаючи від 1993 року, попри звернення до Міноборони головного режисера театру народного артиста України Віктора Щербакова про розширення штату, кількість акторів рік у рік зменшували; крім того скоротили посади машиніста сцени, гримерів, костюмерів, забрали й транспорт, чим унеможливили гастрольну діяльність. У 1996 році фінансування театру Прикарпатського військового округу взагалі припинил
Всередині 2000-х років цілісний майновий комплекс театру перейшов під управління МКТ[4], а на балансі міста — від 1 січня 2008 року, відтак театр дістав свою сучасну назву Львівський муніципальний театр. Театр декілька років перебував у невизначеному стані через намагання третіх осіб заполучити історичну будівлю в центрі Львова, в якій міститься заклад.
Будівля театру
Тут мав розташуватися Католицький будинок, який планувався як клуб, театр, місце для молитви. Однак, нижні поверхи використовувалися для виноторгівлі, а театр зайняв верхні поверхи. У 1913 тут відкрили кінотеатр, потім один з польських театрів Львова, у 1944 - Львівський театр музичної комедії, де починали свою роботу Михайло Водяний і О. Ковбасінская. На початку 1954 тут розмістився театр ПрикВО, який у Львові виконував функції театру російської драми.
У 1980-х почалося будівництво для театру російської драми на вулиці Стрийській, де планувалося побудувати новий громадський центр, який би включав також будівлі обласного комітету комуністичної партії і будинок офіцерів. У другій половині 1980-х будівництво було заморожено, завершено лише будинок, призначений для обкому партії (нині - будинок Львівської державної податкової адміністрації).