Львівське.інфо

Кожен, хто хоч раз приїжджав до Львова знає про те, як це гарно - гуляти Львовом, його вулицями, парками, іншими відомими та видимими для всіх місцями. Але є ще й деякі інші (на перший погляд) дрібнички.

Далеко не один раз я, йдучи по вулиці, зупинявся, коли мигцем краєм ока зауважував якесь цікаве подвір’ячко за прикритою брамою старої кам’яниці. Деколи інформація доходила до мозку аж тоді, коли я вже метрів зо п’ять проходив уперед. Тоді доводилось повертатися назад і лиш після цього заходити всередину, до подвір’я.

У такі місця я завжди заходжу якось дуже акуратно і обережно, дещо повільно. Я відчуваю, що ніби відриваюся від міста і опиняюсь деінде. Десь у якійсь самостійній сукупності кількох будинків, котрі могли б бути розташовані осібно від міста і могли б бути самостійним осередком людського життя.

Заходячи у такі подвір’я відчуваю, що потрапляю на особисту інтимну територію людей, які там живуть. Тому-то я завжди обережний. Своєю присутністю не хочу нікому заважати і не хочу нікому муляти очі, довго не затримуюся. Врешті-решт кількох хвилин вистачає.

Попри це не варто забувати, що ті львівські подвір’ячка не є приватною власністю мешканців, тож ніхто не може звідти виганяти (якщо ти нікому і нічому не шкодиш і нічого не порушуєш) чи погрожувати міліцією, опираючись на те, що твоє перебування тут просто комусь не подобається…

Отже, що мені там – у львівських подвір’ях - подобається? Мені подобається там усе: тамтешня архітектура, подекуди полущені стіни, довгі балкони, запахи обідів, які готують мами, бабці, а деколи і тати з дідусями, доволі старенькі «Жигулі» з «Запорожцями», квіти, виногради, плющі й трава, простирадла і сорочки, які сушаться на сонці й вітрі і гойдаються собі, світло і тінь, плитка, бруківка чи асфальт, каналізаційні люки і калабані, коти і пси, голуби й горобці, дідусі з газетами і діти з бадмінтоном…

І все це - у одному замкненому просторі. В таких місцях є багато красивого і гарного одразу.

Так, Львів дивує і приємно вражає.

Такі ж чи схожі до цих свої секрети мають й інші міста - Франківськ, Ужгород, Чернівці, Кам’янець-Подільський... Кожне з цих міст має щось своє, неповторне і прекрасне. І одночасно всі вони мають багато спільного. Якщо Ви колись вивчите Львів а потім якось потрапите до ще якогось старого і красивого міста, де раніше не були, то разом із новими враженнями до вас час від часу може приходити відчуття, що такий настрій ви вже десь відчували, навіть якщо Ви не пам’ятатимете де і коли…

Львів - це прекрасне місто-вчитель, яке може навчити всього, чого може навчити чудове стародавнє місто.