Львівське.інфо

Вулицю Панаса Мирного з Козельницькою сполучає вулиця Енергетична, названа так 1955 року. Від 1929-го вона мала назву Над Яром.

Під №3 за радянських часів був продуктовий магазин для діабетиків, нині там магазин “Продукти”. У будинку №18 за часів СРСР був овочевий магазин, тепер діє дизайн-студія “Артес”. Під №19 до 1990-х років працювало ательє з пошиття портьєр, зараз тут ремонт м’яких меблів. У будинку №22 за часів СРСР був приймальний пункт пральні, нині – перукарня. Забудова вулиці: триповерховий конструктивізм 1930-х і п’ятиповерховий 1960-х років.

Франка з Угорською сполучає вулиця Панаса Мирного, названа так 1946 року на честь українського письменника і драматурга (1849-1920). Від 1929-го вона називалася Власна Стріха. У будинку №3 в 1950-х містився Народний суд Червоноармійського району, тепер це житловий будинок. Під №6 від 1950-х була бібліотека №18 селища Новий Львів, нині це житловий будинок. Під №33 за часів СРСР був Дім ювілейних дат, де здебільшого влаштовували весілля, сьогодні на цьому місці споруджують новий житловий особняк. Забудова вулиці: двоповерхова особнякова 1930-х, нові особняки 2000-х, новий багатоповерховий житловий будинок 2006 року.

Панаса Мирного з проспектом Червоної Калини з’єднує вулиця Угорська, названа так 1925 року. За радянських часів під №1 була їдальня №1, тепер на цьому місці – новозбудований храм Кирила і Методія УГКЦ. У будинку №7-а від радянських часів міститься магазин “Продукти”. Під №9 від часів СРСР – відділення Ощадбанку. Під №14 від 1950-х – завод “Полярон”. Забудова вулиці здебільшого житлова чотириповерхова першої половини 1960-х.

Угорську з проспектом Червоної Калини з’єднує вулиця Листопадна, названа так 1950 року. З 1939-го вона мала назву Гродинського. Забудова вулиці: двоповерхова барачна 1950-1960-х і п’ятиповерхова 1970-х років.

Карбишева з Листопадною з’єднує вулиця Танячкевича, названа так 1993 року на честь Данила Танячкевича (1842-1906), українського публіциста і громадсько-політичного діяча. Від 1959-го мала назву Велосипедна. Забудова: дво-триповерхова початку 1960-х.

Угорську з перехрестям Литвиненка та Героїв Крут сполучає вулиця Карбишева, названа так 1974 року на честь російського і радянського військового діяча. Від 1932-го – Красучинська, бо була розташована неподалік фільварку Красучин, який у польські часи стояв на перетині вулиць Стуса та Героїв Крут. Забудова: двоповерхова барачна 1950-х.

Перехрестя Угорської та Тернопільської з перехрестям Карбишева та Героїв Крут з’єднує вулиця Литвиненка, названа так 1993 року на честь львівського скульптора ХХ століття. До 1939-го вона складалася з двох частин: Ґнєзненської (з 1929-го) і Віленської (з 1934-го), Ґнєзненська з 1946-го називалася Лінійна, Віленська, з 1950-го – Вільнюська, а з 1958-го – також Лінійна, з 1964-го обидві частини називали Тореза на честь французького комуністичного діяча ХХ століття Моріса Тореза. У чотириповерховому будинку 1960-х №3 за радянських часів були їдальня №3 і ресторан “Берізка” – один із найпопулярніших львівських ресторанів 1970-х. Нині в цій переобладнаній будівлі містяться банк “Форум” і салон взуття. У будинку №4 за часів СРСР був магазин “Канцтовари”, магазин “Продукти” тут міститься й нині. Забудова вулиці здебільшого чотириповерхова 1960-х, будинки №1 і №5 – у стилі польського конструктивізму 1930-х.

Стуса з Панаса Мирного з’єднує вулиця Тернопільська, названа так 1946 року. Три частини вулиці в різні часи називалися Торунська (з 1936-го), Цешинська (з 1933-го), Познанська (з 1931-го), остання вулиця з 1963-го мала назву Новотка, з 1993-го – Тернопільська. Під №2-а за радянських часів був Інформаційно-обчислювальний центр “Укроргсистемотехніка”, нині тут дільничний пункт міліції. У будинку №6 від часів СРСР міститься гуртожиток №2 технікуму залізничного транспорту. Під №8 від радянських часів – студентський гуртожиток №2 комерційної академії. У будинку №9 за радянських часів був магазин “Промтовари” і філія бібліотеки №23, зараз тут залишилося поштове відділення і магазин “Продукти”. Під №9 за часів СРСР був Обчислювальний центр Міністерства будматеріалів УРСР, зараз тут науково-проектний інститут “Львівбудндіпроект”. У будинку №32 мешкав викладач Українського Католицького Університету Станіслав Шендрик, який 2003-го вчинив самоспалення на знак протесту проти незаконного продажу ділянки його саду за цією адресою. Під №38 за часів СРСР було видавництво “Слава Родины”, зараз тут державне видавництво “Армія України”. Забудова вулиці: одно- і двоповерхова садибна, двоповерховий польський конструктивізм 1930-х, чотириповерховий 1960-х і дев’ятиповерховий 1990-х років.

Тернопільську зі Стуса з’єднує вулиця Героїв Крут, названа так 1993 року на честь українських студентів-патріотів, які 1918-го загинули під станцією Крути неподалік Ніжина в нерівному бою з московсько-більшовицьким військом. Із 1921-го мала назву Ґданська, з 1963-го – Дружби. Забудова: двоповерховий польський конструктивізм 1930-х, барачна двоповерхова 1950-х і чотириповерхова 1960-х років.

Мишуги з Панаса Мирного з’єднує вулиця Кибальчича, названа так 1992 року на честь українського революціонера-народника і винахідника Миколи Кибальчича (1853-1881). З 1933-го вона мала назву Шльонська, з 1946-го – Барбюса на честь французького письменника-антифашиста Анрі Барбюса (1873-1935). Забудова: одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х, сучасна двоповерхова забудова 2000-х років.

Паралельно до Кибальчича пролягає вулиця Запорізька, названа так 1950 року. Від 1938-го вона мала назву Мазовецька. Забудова: одно- і двоповерхова 1930-х, двоповерхова початку 1960-х і сучасна двоповерхова. Запорізьку з Мишуги з’єднує вулиця Тиверська, названа так 1950 року на честь східнослов’янського племінного союзу. Від 1933-го мала назву Кашубська на честь етнографічної групи поляків. Забудова: двоповерховий конструктивізм 1930-х років і п’ятиповерховий 1980-х. Панаса Мирного з Мишуги з’єднує вулиця Литовська, яка має цю назву від 1933 року. Забудова: двоповерховий конструктивізм 1930-х, три-чотириповерховий 1960-х, п’ятиповерховий кінця 1960-х і нові особнякові забудови межі ХХ і ХХІ століть.

Тернопільську з парком “Залізна Вода” єднає вулиця Мишуги, названа так 1993 року на честь видатного українського співака Олександра Мишуги (1853-1922). Із 1933-го мала назву Поморська, з 1977-го – Великановича на честь західноукраїнського комуніста-інтернаціоналіста, учасника громадянської війни в Іспанії 1936 року. В житловому будинку №1 за радянських часів працював магазин “Продтовари”. Під №3 від часів СРСР була міська бібліотека №36, зараз тут бібліотека для дітей №3. У будинку №5 із радянських часів міститься магазини “Продукти”. Неподалік парку зберігся пам’ятник Великановичу 1982 року. Забудова вулиці: одно- і двоповерховий польський конструктивізм 1930-х, три-чотири-п’ятиповерховий конструктивізм 1960-х, дев’ятиповерховий 1970-х і нові забудови 1990-х.