Львівське.інфо

Шевченківський гай — етно-парк у Львові. Офіційна назва — Музей народної архітектури і побуту «Шевченківський гай»

Розташування

Шевченківський гай розташований на лісистих горбах Розточчя (продовження Подільської височини) у північно-східній частині міста у місцевості Кайзервальд на території близько 84 гектарів, поблизу парку «Високий Замок», на території ландшафтного парку «Знесіння».

Музей вдало об'єднує горбистий ландшафт, відновлену рослинність Карпат і дбайливо перенесені історичні споруди з різних регіонів Західної України.

Історія створення

Скансен на Кайзервальді був відкритий у 1971 році. Ідея створення цього музею належить відомому українському вченому Іларіону Свєнціцькому, який ще у 30-х роках ХХ сторіччя започаткував роботу зі створення музею просто неба. Тоді вдалося перевезти до Львова лише один експонат — Миколаївську церкву з с. Кривка. У 1966 році за ініціативою працівників Музею етнографії та художнього промислу розпочалися конкретні роботи, було створено відділ народного будівництва, який у 1971 році й був реорганізований у Музей народної архітектури і побуту.

Експозиція музею

Експозиція музею налічує близько 120 пам’яток народної архітектури із західних регіонів України. Окрім того у постійній експозиції та сховищах музею знаходиться близько 20 тисяч предметів щоденного побуту і ужиткового мистецтва.

Територія музею площею 60 га умовно розділена на шість етнографічних зон. Кожна зона — це міні-село, що складається з 15 — 20 пам’яток народної архітектури. У житлових та господарчих приміщеннях розміщено предмети домашнього повсякденного вжитку, сільськогосподарський реманент, транспортні засоби та ремісничий інструмент. Шість таких міні-сіл мають назви: «Бойківщина», «Лемківщина», «Гуцульщина», «Буковина», «Поділля» і «Львівщина», причому останні три мало відвідуються туристами, адже є не вельми інформативними

З понад 120 пам'яток архітектури із західних областей України, 6 — дерев’яні церкви. Найстаріший експонат — селянська хата 1749 року.[1] Є також кузня, школа, лісопильня (тартак), сукновальня, водяний млин та вітряк.

Бойківщина

Цінними експонатами є сільська садиба з будинком 1812 і стайнею 1903 року з села Либохора Турківського району, бойківська хата 1909 року з села Тухолька, Сколівського району. В цій частині експозиції є дві церкви. Шедевр народної архітектури — дерев'яна церква 1763 року з села Кривка Турківського району, пам'ятник національного і європейського значення. Друга — церква з с. Тисовець, Сколівського району (1863 року).

Лемківщина

Тут головний експонат — селянське обійстя з с. Забрідь, Великоберезнянського району, Закарпатської області, "довга хата" з супутніми господарськими будівлями: шпіхлером з пивницею, курником, секесом та криницею. Сама хата складається з житлового приміщення, сіней, комори, стодоли та клуні.

У 1992 році цей розділ зусиллями меценатів поповнився церквою Св. Ольги та Володимира, копією лемківської церкви (1831 рік) з с. Котань (Польща)

Гуцульщина

Центральний експонат - гуцульська ґражда з с. Криворівня, Верховинського району, Івано-Франківської області.

Заходи

* Спалах різдвяної звізди — 8 січня
* Великодня Гаївка — квітень
* Фестиваль «Співоче Поле» — 4 травня
* Свято Матері — 13 травня
* Фестиваль «Казка у гаю» — 31 травня — 2 червня
* Святкування «Зелені свята» — червень
* Свято хліба» — 17 серпня
* Фестиваль «Етновир» — серпень
* «Свято меду» — вересень
* «Ярмарок ремесел» — вересень

Література

Данилюк А.Г., Красовський І.Д., Присяжний К.В. та ін., "Музей народної архітектури та побуту у Львові", 1980, Львів: «Каменяр», 183 с.